Існує форсуночне спалювання пиловидного палива, яке часом навмисно використовується для спалювання низькокалорійного енергетичного вугілля. І такий засіб спалювання виявився цілком доречним та широко використовувався у промислових масштабах.
З термінологічної точки зору пилове паливо принципово відрізняється від твердого пресованого палива, але все ж таки залишається твердим.
Є відомості про використання пилового біопалива, але це не надто широко розповсюджена практика, напевно з огляду на досить складну технологію отримання пилу з рослинної речовини та ще й наддрібної фракції. Використання пилу з включенням до нього більш великих часток призводить до нестійкого процесу подавання палива аж до повного його припинення.
Перед тим, як перейти до технології отримання пилового палива з рослинної сировини, з’ясуємо, а чи доцільно це. Вище, під час опису горіння неспрессованого палива, доцільність цього якби спростовувалась. Підкреслювалось, що під час газової фази горіння дробленої, але неспресованної сировини, до процесу горіння долучалося лише 10% речовини від загального об’єму. Під час першої фази горіння деяка частина створеного коксу виносилася з паливної камери котла та продовжувала горіти у каналі димаря, а інша частина палива, не досягши фази повноцінного газового горіння, згоряла при нижчій температурі з причини недостатньої інтенсивності доступу кисню на поповнення ним дуже малих міжчасткових об’ємів, що склалися під час газової фази горіння, встигаючи здійснити реакцію окиснення лише до стадії утворення СО. Як наслідок, під час такого згоряння тепла утворювалось менше, ніж під час згоряння пресованого палива.
Вочевидь, такий стан можливо виправити інтенсивно подаючи повітря в зону горіння, але чи можливо під час цієї дії запобігти виносу часток палива?
Під час відповіді на це питання потрібно враховувати, що традиційно для виготовлення біопалива сировину подрібнюють до фракції 5-10мм і цього досить для утворення твердого пресованого та замало для пилового біопалива. Тож, недолік дрібності, який призводить до виносу палива під час згоряння, потрібно перетворити на перевагу. І перевагою, як це не парадоксально, для запобігання виносу є не збільшення розміру часток, а зменшення їх.
Якщо частинки палива здрібнити до стану, який ідентифікується як пил та з форсуночним прискоренням подати до камери, температура в якій досягає 1000 і більше градусів, то вони встигають швидко розігрітись, термічно розкластися з виділенням газу, який додатково розігріє дрібне паливо, що згорить майже без залишку. При цьому практично все тепло залишиться в камері згоряння і принесе користі не менше, ніж від палива, згорівшого там же за технологією пошарового спалювання.
Таким чином, зараз пропонується альтернативне рішення проблеми виносу тепла шляхом суттєвого зменшення фракції палива замість досить позитивного ущильненя його пресованого аналогу. При цьому пиловидний стан палива яке подається в форсунку, не тільки забезпечує швидке згоряння такого палива, а ще і створює умови для підвищення температури горіння, що конче необхідно для підтримування процесу ефективного спалювання пиловидного палива. Ми ґрунтовно відносимо пиловидне паливо, з його власними перевагами та особливостями використання, до твердого палива. Та підкреслюємо що це різні технології не тільки підготовки палива але й спалювання.
Щодо доцільності його використання відзначимо наступне. Раніше ми натякали на деяку сумнівність доцільності подрібнювати сировину заради наступного її пресування. Була і стверджуюча відповідь, що в наслідок такої переробки сировини набувалися бажані переваги: логістичну та енергетичну. Тобто, у спресованому вигляді паливо дешевше та зручніше перевозити до користувача та і теплоутворююча здатність його значно підвищується. Це все реальність, тим не менше, при цьому констатувався факт, що в першу чергу доцільно спресовувати сировину, первинно подрібнену під час виконання технологічних операцій, супутніх досягненню інших цілей: задля отримання ділової деревини або зерна, або олії, тощо. Безумовно, що виготовлення біопалива з інших рослин не ставилося під сумнів, але при цьому потрібно мати на увазі що подрібнення таких рослин обтяжується витратами цільового подрібнення, замість супутнього задля досягнення інших цілей і може бути дорожчим ніж навіть придбання вже подрібненої сировини. Пріоритетність пропонувалось враховувати. Підкреслювалось, що перш, ніж починати справу, потрібно все добре підрахувати, з’ясувати, чи відповідає заплановане головній задачі бізнесу – отриманню прибутку.
Щодо переваг пилового палива. Енергетична перевага при використанні такого палива безумовно має місце. Здатність теплоутворення пилоподібного палива при оптимальному режимі спалювання ніяк не менша, ніж у пресованого палива та на загал вища проти спалювання рослинної сировини у природному стані. Маємо факти із практики наших клієнтів, які вважали за доцільне придбати пресоване паливо, привезти його користувачу, вторинно подрібнити та подати на пилову форсунку.
Логістична перевага операцій з пилом не так очевидна, як для пресованого палива, але присутня та може бути цілеспрямовано створена.
Не можна виключати варіанту подрібнення рослинної речовини безпосередньо перед подачею на паливну пилову форсунку, але це тоді, коли доправлення сировини у природному стані до теплогенератора економічно доцільно, а користувач володіє обладнанням для подрібнення.
Щільність пилоподібного палива під час транспортування менша, ніж у пресованого палива, але досить значна, щоби було доцільно перевозити його користувачу. Та треба розуміти, що для використання такого палива, користувач повинен мати обладнання на кшталт багаторежимного імпелера задля подолання придбаної транспортної спресованості палива.
Пилоподібне паливо не є дилемою пресованому, але тим не менш порівняємо, чи то подрібнити та спалити, чи то подрібнити, спресувати та спалити. Технології досить різні, переваги або недоліки яких приховані в деталях, які дослідимо пізніше.