Потреба в енергоносіях в Україні довгий час була повністю забезпечена імпортними та власними викопними вуглеводами. В декількох басейнах видобувалося вугілля, яке разом з газом, торфом та деревиною забезпечувало потреби промислового комплексу та побутових користувачів в енергоносіях. Система газопостачання була розвинута настільки, що газ використовувався в побуті, в промисловості, для виробництва електричної енергії, для централізовано постачаємого тепла, в процесах, які початково не передбачали використання газу (наприклад, в металургії) та в якості сировини у хімічній галузі. Саме надвисока доступність газу та структура української промисловості є вагомими чинниками, що забезпечували, у порівнянні з іншими країнами, вищу питому вагу газу на одиницю валового національного продукту України та втім не були недоліком, як то доволі незграбно стверджують сучасні експерти, а лише наслідком структури та радянського розподілу виробництва. Надлишкові можливості, які склалися завдяки цьому у забезпеченні країни газом з росії, впливове, протягом значного часу, російсько-українське лобі, що було прагматично зацікавлене саме в постачанні російського газу, створило незацікавленість або й запобігання спробам розвитку власного видобутку газу з чималих вже розвіданих запасів його (твердження базується на колись не публічних даних одного з харківських НДІ, який спеціалізувався якраз на газовій тематиці). Цей підхід не тільки гальмував розвиток власного видобутку газу, але й також стримував розвиток ринку альтернативного палива для внутрішнього використання. Виробництво твердого біопалива в Україні виникло швидше не задля задоволення попиту в ньому на внутрішньому ринку, а задля можливості заробити на поставках палива на експорт до країн Європи, а також, не тільки заробити твердої валюти, але й закріпитись на ринку утилізації відходів.
Більше 90% вироблених в Україні брикетів та пеллет попервах поставлялося до Польщі та (за її участі або без) – далі в Європу.
Стверджувати, що виробництво твердого біопалива склалося як промислова галузь поки завчасно, але потенційно і галузь, і ринок твердого палива, без сумніву, сформуються і вже формуються наразі.
Швидкий розвиток внутрішнього ринку біопалива відбувається і має незворотній тренд.
Ще й досі більшість виробленого в Україні твердого біопалива споживають в європейських країнах, але все частіше з’являються повідомлення про перехід на тверде біопаливо котелень, які опалюють громадські споруди: школи, лікарні, дитячі садки, місцеві адміністративні споруди, торгівельні центри, деякі виробничі приміщення, багатоповерхове та індивідуальне житло. На державному рівні обговорюються програми переходу електростанцій та теплогенеруючих підприємств на альтернативні види палива.
Вже зараз біопаливо використовують власники приватного житла. Якщо житло збудовано нещодавно і має значні розміри, то використовуються пеллетні котли. Якщо мова йде про індивідуальні житлові будинки ще радянського будівництва, яких ще багато використовується й понині, то вони мають менший розмір, ніж сучасні, та хоч і газифіковані, але з мотивів економії та надійності газопостачання під час війни, також часто переобладнуються паралельно з газовим опаленням на твердопаливне. Враховуючи розміри таких будинків, їх простіше обладнати котлами або пічками під використання брикетів, що дешевше, бо такі теплогенератори можливо використовувати без автоматичного управління, дотичного більшості пеллетних теплогенераторів.
Беручи до уваги поточний стан видобутку вугілля в Донецькому та інших басейнах, такі теплогенератори надійніше орієнтувати на біопаливо, ніж на вугілля.
Поки досить стримано, але відмовляються від централізованого опалення невеликі та середні приватні підприємства і переходять на децентралізоване опалення. Стримано тому, що поки що недостатньо розвинута інфраструктура пропозиції поставки біопалива, а деякі підприємства не дозволяють собі витрати на повноцінне опалювання, працюють в неопалюваних приміщеннях, забезпечуючи теплом лише побутові кімнати, в яких періодично обігріваються робітники.
Електростанції, торгівельні центри, великі підприємства – це перспективні споживачі біопалива за умови розвитку конкурентного ринку тепла і інфраструктури його постачання.
За таких умов не тільки традиційні брикети та пеллети, але і універсальні гранули та пилове біопаливо знайдуть свого користувача, завдяки меншій вартості такого палива, ніж газ.
Окрім того, завжди потрібно пам’ятати, що паливо задовольняє потреби першого роду людини (за західною класифікацією потреб) та є витратним матеріалом, потреба в якому не зменшується, а тільки коливається залежно від пори року та погоди, що робить виробництво біопалива надійним та стійким до потрясінь бізнесом.
Біопаливо зараз дешевше газу, а його виробництво, при кваліфікованому підході, прибуткове і саме це, кінець кінцем, беззаперечно ґрунтує розвиток внутрішнього ринку біопалива. Навколо біопалива і в рамках формування відповідного ринку знайдеться чимало роботи для багатьох спеціалістів і бізнесменів:
– Проектувальників з розробки проектів реконструкції теплопостачання замість існуючого централізованого;
– Будівельників з будівництва локальних котелень разом зі складами палива;
– Підприємств з монтажу або реконструкції внутрішніх будинкових систем опалювання;
– Підприємств з доставки палива – логістам;
– ОСББ з забезпечення процесу опалювання;
– Підприємств з ремонтного обслуговування житла та комунальних потреб громадських організацій та приватних або державних підприємств з обслуговування нових систем опалювання;
– Виробників біопалива з забезпечення біопаливом потреб ринку;
– Оптовиків з розвитку оптової торгівлі біопаливом;
– Роздрібної торгівлі з постачання палива дрібним покупцям.
До того ж формування нового ринку має відбуватися за рахунок перерозподілу коштів, які зараз обертаються в тій же сфері опалення. Так, газове опалення зручніше, але потребує більше витрат на забезпечення теплом. Далі починають працювати пріоритети, кількість грошей і прагматичність, що дає надію на розвиток ринку біопалива.
Слід очікувати, що внутрішній ринок біопалива буде структурований подібно до раніше виниклого Європейського, тому перспективу маємо планувати за аналогією.
Європейський ринок ранжований за пріоритетами покупців. Найбільшим попитом там користуються пеллети білого кольору з деревини без домішок кори та інших. За ними йдуть інші пеллети з деревини, а потім вже пеллети з лузги соняшнику, соломи та різних трав.
Не зважаючи на значний сировинний потенціал соломи, потреба в пеллетах з неї стримувалась і стримується непридатністю більшості пеллетних котлів для спалювання соломи. Причина цього в існуванні рідкої високотемпературної фази золи, що утворюється внаслідок спалювання палива із соломи. Це поступово зменшує колосникові отвори котлів, понижуючи їх газообмін підчас спалювання палива. Попит на паливо із соломи стримується потребою для її спалювання в спеціалізованих котлах.
Пеллети з соняшника користуються обмеженим попитом у зв’язку із специфічним припахом, що супроводжує їх спалювання.
Відношення до пеллет із іншої сировини залежить від суб’єктивного спиняття, ціни, реклами. В цілому такі пеллети котуються нижче, ніж зроблені з деревини.
На загал, попит на пеллети мотивується більшою зручністю використання пеллетних котлів, більш високим рівнем їх автоматизації.
Попит на брикети за матеріалом ранжується аналогічно як на пеллети, за виключенням непристосованості пеллет із соломи для спалювання в пеллетних котлах широкого вжитку. Для твердопаливних котлів, пристосованих для спалювання брикетів, особливості золи соломи не мають такого значення, як для пеллетних котлів.
Споживання брикетів в Європі зорієнтовано на більш великі котельні та більш великих споживачів, промислових об’єктів, електростанцій.
На внутрішньому ринку України кількість споживачів брикетів потенційно вища з уже вказаних причин, що внесе місцеву відмінність, але це переважно дрібні споживачі.
Використання брикетів, наприклад, електричними станціями, наразі стримується психологічним бар’єром та нерозвиненістю ринку біопалива.
Безумовно, споживач більше налаштований на газ, але все більш очевидно, що будувати довготермінові плани в надії на газ необачно і не прагматично, тому прогноз розвитку ринку біопалива досить оптимістичний, тим більше, що виробництво біопалива структурно є сукупністю дрібних підприємств, які потребують відносно невеликих капіталовкладень, на відмінність від капітальних потреб задля видобутку газу з нових свердловин. Сприятимуть розвитку використання біопалива і нові технології, на кшталт, форсуночного спалювання пилоподібного палива, або спалювання універсальних брикетів та ін.